ABA-терапія: як працює і кому допомагає

ABA-терапія існує з середини двадцятого століття, однак в Україні вона досі відома не всім. Розберімося, за якими принципами вона працює, кому допомагає, і з якого віку варто її застосовувати.

Дитина грає в ході ABA-терапії - Neuroflex

Зміст статті

Що таке ABA-терапія

Це терапія, побудована на принципах біхевіоризму. В її основі — позитивне підкріплення “правильної” поведінки. Правильна — це не та, яка влаштовує батьків, а та, яка допомагає дитині адекватно реагувати на стимули навколишнього світу, зокрема спілкуватися з іншими людьми.

Найчастіше ABA-терапія допомагає дітям з розладами аутистичного спектра, але підійде й дітям без діагнозу, але з проблемами в поведінці. Роберт Шрамм, теоретик і практик ABA-терапії, порівнює труднощі дитини з аутизмом з піщаною стіною, побудованою навколо нього. Щоб вибратися в світ, потрібно подолати стіну. Щоб допомогти дитині, потрібно підтримувати кожен його “перехід” через стіну. Поступово підкріпленням стане сам досвід спілкування з реальним світом — дитина почне підтримувати сама себе.

Спеціаліст з ABA-терапії не лише працює з дитиною, він навчає і батьків. Саме батьки повинні зрозуміти основні принципи терапії. Наприклад, те, що у кожної поведінки є своя мета і свої передумови.

Передумова — це те, що запускає поведінку. Це може бути слово, наприклад, погано сформульоване прохання. Або ж інший подразник, навіть світло чи звук. Передумова запускає поведінку. Дитина чує прохання і реагує неадекватно — наприклад, б’є тарілки. В результаті, він отримує увагу батька — батько незадоволений і лає дитину.

Терапевт допомагає побачити в поведінці справжню мету — увагу батьків. Зрозумівши мету, батьки повинні підкріплювати адекватні способи її досягнення — дитина спокійно вечеряє й, за вечерею, отримує увагу від батька й матері. А неадекватні не підкріплювати — тобто не реагувати, якщо дитина б’є тарілку, і вже точно не лаяти її.

З якого віку можна застосовувати ABA-терапію

ABA-терапія допомагає навіть дорослим людям при реабілітації після черепно-мозкових травм. Але найкраще вона працює з дітьми від трьох до п’яти років. У цьому віці мозок і психіка досить пластичні, щоб адекватна поведінка формувалася без особливих труднощів.

Однак в ABA-терапії існують програми раннього втручання, наприклад, Денверська модель. Цей підхід допомагає працювати з дітьми від 1-го року до 3-х років в дитячому садку та вдома. З його допомогою коригують не лише поведінку, але і мовні затримки. Денверська модель будується на тих же принципах, що й ABA-терапія, але в ній застосовують більше ігрових і невербальних технік. Детальніше про цю програму можна прочитати в книзі Саллі Роджерс.

ABA-терапія

Дізнайтеся більше про послугу і запишіться на консультацію

Дізнатися деталі

Як працює ABA-терапевт

В ABA-терапевта немає готових рішень — всі техніки й прийоми “налаштовуються” під конкретного клієнта. Тому спочатку терапевт зустрічається з батьками і дитиною, проводить оцінку їх взаємовідношень та поведінки дитини. Швидше за все терапевт відвідає будинок і дитячий сад, щоб побачити типові умови навчання дитини, поспостерігати за нею в безпечній для дитини обстановці.

На основі спостережень та оцінки, терапевт складе план навчання. У плані обов’язково повинні бути вказані цілі — через кілька місяців стане зрозуміло, чи виходить щось у терапевта, дитини і батьків. У плані точно будуть рекомендації для батьків та вчителів, які працюють з дитиною, — буде сказано, як можна і як не можна підкріплювати його поведінку.

Також терапевт проведе тренінг для батьків. На ньому він не тільки розповість про адекватні способи підкріплення, але й допоможе їх закріпити на практиці. Також терапевт навчить батьків технікам, які допомагають “видихнути” й взяти свої емоції під контроль.

Через кілька місяців терапевт буде оцінювати просування дитини по освітньому маршруту. Для цього він спостерігатиме за дитиною, оцінюватиме терапевтичні стратегії, коригуватиме їх, додатково працюватиме з батьками.

Чому ABA-терапію критикують

Коли ABA-терапію тільки почали застосовувати для роботи з дітьми з РАС, претензій було багато. На заняття витрачалося до 40 годин на тиждень — занадто багато, в порівнянні з іншими методами. Заняття проводилися в навчальній аудиторії, а не в знайомій для дитини обстановці.

Кількість занять в тиждень варіюється від 15 до 40, але заняття проводяться не лише в центрі. Окрім спеціаліста, з дитиною працюють її батьки та вихователі. Отримані навички закріплюються у знайомих для дитини умовах: вдома, у садочку, в школі. Це можливо завдяки виїздам спеціаліста та домашній роботі. Терапевти не застосовують покарання, а вдосконалюють застосування позитивного підкріплення.